Колеги за кордоном

Американські школярі, як і українські, не дуже полюбляють читати

Певно, хоч раз в житті кожен з нас мріяв побувати в далекій країні, на власні очі побачити, як і чим живуть там люди. Це не кожному по кишені, тому і я не вірила, що проста вчителька зможе коли не будь побувати за океаном (з огляду на мою «високу» заробітну плату).

Допоміг випадок – я дізналась, що в Україні за підтримки Державного департаменту США вже багато років діє програма Вчительської майстерності, яка дає змогу вчителям проходити стажування в американських університетах протягом 6 тижнів. Ця програма фінансується за рахунок податків, які сплачують американські громадяни. Я пройшла співбесіду в Києві в головному офісі Ради по Міжнародних Дослідженнях і Обмінах, здала тести на профпригодність, і як результат – стала однією з 9 українських вчителів, які отримали змогу стажуватися в Америці. До речі, всього нас було 140 учасників із 20 країн світу.

Вражень дуже багато, та я розпочну , звичайно, з американської школи. Протягом двох тижнів ми працювали в середній школі Віа Рідж (Wea Ridge). Назва школи походить від імені індіанського вождя, а символічною твариною школи є вовк. Кольори школи – білий, чорний та темно-бордовий. Попри всі мої теоретичні знання, я була вражена.

Школа знаходиться на утриманні громади, тобто існує за рахунок податків, які сплачують громадяни. Крім цієї школи, ще одна середня та дві початкові школи знаходяться на території цієї ж громади. Діти самі обирають школу, в якій вони хочуть навчатися. Зазвичай з квітня місяця батьки приходять в школу і пишуть заяву на навчання. Чим більше дітей, тим вища заробітна плата вчителів. Коли дітей стає занадто багато, будують нову школу, і роблять це надзвичайно швидко і якісно. Адже в них є шкільна корпорація в кожному штаті, яка відповідає за будівництво, за шкільні автобуси. Територія, яка відводиться школі, дуже велика – з стадіоном, ігровими майданчиками, парковками для шкільних автобусів та іншого транспорту.

Дуже цікаво спостерігати вранці, коли шкільні автобуси забирають дітей на спеціальних «дитячих» зупинках, везуть їх до школи, і жодний автомобіль не має права обігнати цей автобус. Коли автобус зупиняється, весь транспорт позад нього зупиняється також.

Заняття в кожній школі починаються в різний час, тож автобуси підвозять дітей згідно розкладу і курсують між школами приблизно протягом 45 хвилин – з 8.15 до 9.00. Після занять -додому теж автобусом.

В середній школі навчаються учні 6, 7 та 8 класів, або ступенів. Кожен ступінь має свій блок, де є класні кімнати, комп'ютерні лабораторії, учительські кімнати та туалетні кімнати. Школі всього 5 років, але здається, ніби вона щойно збудована. В коридорах – килимове покриття і діти можуть сидіти і писати, чи просто відпочивати. Металеві шафки для кожного учня – такої ж кольорової гами, що і покриття. В класах – теж килимове покриття, парти на одного учня, дошки, на яких пишуть не крейдою, а маркерами, тож ніде ані пилинки. Та найбільшу заздрість викликають телевізор та комп'ютери, які мають підключення до Інтернету і вчитель просто на уроці знаходить необхідний матеріал і показує його учням.

Кожному вчителю школа видає для роботи лептоп (ноутбук), тож на уроці можна використовувати різні технології, щоб дітям було цікаво. Є електронний проектор. Щодо підручників – ще один привід для заздрощів. Школа працює з підручниками 7 років. Потім засідає Рада штату, яка складається з практикуючих вчителів, які дають оцінку цим підручникам і свої рекомендації. Корпорація, яка друкує підручники, враховує зауваження, змінює чи доповнює матеріали. Потім нові підручники члени Ради вивчають і вирішують, які обрати на новий термін.

Отримують підручники в квітні місяці, тож на початок навчального року діти мають один комплект книг вдома (вони досить великі і важкі), а один - в класі. Не можу промовчати за забезпечення підручниками наших дітей – кінець листопада, а учні 9 класу, як і попереднього року, ще не бачили кілька підручників, в тому числі і з англійської мови. От вам і якість знань!

Дуже цікавий факт – кожен підручник містить стандарти, тобто вимоги до якості знань, а кожен штат має свої стандарти. При зміні місця проживання дітям треба підучувати той чи інший предмет, щоб отримати необхідну кількість балів згідно стандартів.

Що являє собою учительська? Це досить велика кімната, в якій є холодильник, мікрохвильова піч, кухонна стінка з посудом. Великий стіл, за яким вчителі можуть готуватися до занять чи перекусити під час обідньої перерви. А тепер зрозумійте мої почуття – тут також стоїть ламінуючий пристрій, кольоровий та чорно-білий принтери, ксерокс, та дошка. В будь-який час вчитель може надрукувати те, що потрібно для роботи!

В школі є своя телестудія, діти готують матеріали про шкільне життя, спортивні події. Кожен ранок розпочинається з клятви американському прапору та шкільних новин.

Уроки музики – це з області фантастики! Кожен учень володіє нотною грамотою, на уроці працює з «Ямахою», в навушниках. Є шкільний оркестр. Адже кожна дитина по закінченні школи повинна грати на якомусь музичному інструменті.

На уроках трудового навчання діти готують їжу в кабінетах з мікрохвильовими печами, є тут і витяжні шафи. В іншому кабінеті стоять 15 швейних машинок, діти кроять і шиють одяг. Бачили ми, як діти виготовляють зі спеціальної речовини вази, обпалюють їх, розфарбовують і тут же вчитель виставляє їх на спеціальні стенди в коридорі. А ще діти самі збирають різні машинки, роботів, якими керують за допомогою пульта.

Дуже люблять діти спорт, особливо баскетбол, американський футбол, атлетику. Бути членом спортивної команди школи дуже престижно, тож часу і зусиль на це не шкодують. А ще мають два чудових спортивних зали для занять. Зали великі, з автоматично регульованими баскетбольними корзинами, перегородкою, яка при потребі ділить зал на дві половини, стільцями, які можна рухати - складати і виставляти, сценою та дзеркалами. Шкільна їдальня теж велика, з різноманітним меню на всі смаки.

Окремо хочу сказати про шкільну бібліотеку. В ній багато книг, але є і комп'ютери. Справа в тому, що американські школярі, як і наші, не дуже полюбляють читати. Адже набагато цікавіше подивитися фільм чи погратися на комп'ютері. Щоб діти більше читали, корпорація, яка друкує підручники, розробила списки літератури, яку діти певного ступеня мають прочитати обов'язково. Потім, виконавши на комп'ютері тести за змістом цих книг, діти отримують свою оцінку у вигляді балів, яка заноситься у журнал.

Чи є в них порушники? Звичайно, але небагато і дуже рідко. Майже немає випадків, щоб діти спізнювалися, хіба що за сімейними обставинами, але батьки підвозять дитину в школу і відразу ж повідомляють директора. Якщо учень має зауваження від вчителя або відправлений з уроку за погану поведінку, через селекторний зв'язок про це відразу ж знає директор і учень проведе цілий день в кімнаті з відеокамерою, працюючи наодинці, не спілкуючись ні з ким.

Цікаво, правда? Але нічого, ми їх теж здивували! І найбільше - нашим класним керівництвом. Вони навіть не уявляли, що таке може бути. Але ми вже так звикли до нього та ще й скучили за своїми дітьми, що ми доказали, що бути класним керівником і відповідати за все на світі і потрібно, і необхідно. Бо хто ж, як не вчитель?!