Вивчення іноземної
мови
У початковій школі особливо важливо розвивати в дітей позитивну мотивацію
до вивчення іноземної мови, а також
формувати здатність і готовність до іншомовного навчання на наступному етапі
основної школи.
Ефективність
раннього початку вивчення іноземної мови не викликає сумнівів, тому що мова,
вивчена в дитинстві, розкриває мовні й комунікативні здібності учня: мимоволі
зіставляються факти двох мов; мовна картина світу створюється окремо для кожної
мови.
Іншомовна діяльність як новий спосіб спілкування молодшого школяра потребує
створення позитивної мотивації, яка є одним із найважливіших психологічних
факторів успішності вивчення іноземної мови і ключовим питанням організації
навчання молодших школярів.
1-й клас початкової школи
розглядається як основний у формуванні іноземної вимови, ритміко-інтонаційних
навичок та звуко-буквених співвідношень.
35 годин, відведених програмою на вивчення
іноземної мови в 1-му класі, планується
розділити на 2 етапи – I півріччя – 16 годин для засвоєння фонологічного аспекту мови (усний увідний
курс) і 19 годин (II півріччя) на засвоєння звуко-буквених співвідношень. З метою полегшення оволодіння
процесами читання і письма рекомендовано використовувати стандарт
напівдрукованого шрифту.
В обох
випадках оволодіння звуковою та буквеною системами іноземної мови відбувається
на основі виділених авторами комунікативних одиниць, які повністю відповідають
тематиці ситуативного спілкування та реалізують мовленнєві функції,
запропоновані програмою з іноземної мови для 1-го класу.
Знайомство учнів зі звуковою системою іноземної мови повинно відбуватися на
основі імітативно-ігрових технологій в умовах комунікативних ситуацій, що
являють собою сукупність мовленнєвих та немовленнєвих умов, необхідних і
достатніх для здійснення мовленнєвих дій. За принципом схожості типові
комунікативні ситуації поєднані за сферами спілкування.
Вивчення фонетики, тобто звукового ладу мови (звуків, звукосполучень, наголосу, ритму,
мелодики, інтонації, паузи), як самостійного аспекту не передбачається. Діти
опановують вимовні навички у ході навчання усного мовлення і читання. У школі важко домогтися бездоганної
вимови учнів, тому вимоги до неї визначають за принципом апроксимації — наближення до правильної
вимови. З цією метою обсяг фонетичного матеріалу, яким повинні опанувати учні,
обмежується, а також допускається деяке зниження якості проголошення окремих
звуків. Це має місце в межах, що не порушує процесу усного спілкування.
Послідовність вивчення відібраного фонетичного матеріалу визначається
завданнями розвитку усного мовлення і читання і тому може варіюватися у
залежності від того, якими мовленнєвими зразками та у якій послідовності
повинен опанувати учень. Однак, у всіх випадках знайомство практично з усім
фонетичним мінімумом має місце на початковому етапі, причому значна частина припадає на перше півріччя. Тому на
початковому етапі постає відповідальне завдання – закласти основи усієї
подальшої роботи з вимови.
В оновленій програмі з іноземної мови для
учнів 1-го класу виділено найбільш відповідні сфери спілкування, а саме:
особистісна, центром якої є сім’я, друзі, дозвілля, іграшки, тварини; публічна,
що охоплює свята та традиції, пов’язані з ними; освітня, сконцентрована навколо
знань предметів шкільного побуту.
Маленьким
дітям важливо зрозуміти, що іноземна мова пов’язана з якимось іншим способом
життя, конкретними людьми, які живуть в іншій країні та користуються цією
мовою. Так, при навчанні та підготовці формування звертання, прощання до
знайомих та незнайомих людей у різних життєвих ситуаціях слід акцентувати увагу
на значенні етикетних правил, правил рольового етикету, що впливає на процес
взаємного розуміння людей, які виховувалися в різних культурах. Уже в
початковій школі учень повинен знати як привітати друга, вчителя, які
комунікативні одиниці можна використовувати, реагуючи на прості запитання типу
«Як справи?», залежно від ситуації спілкування. Засвоївши, як функціонує даний
приклад у створеній комунікативній ситуації, учень легко переносить його в
реальну ситуацію в класі, знайомлячись одне з одним і представляючи своїх
друзів.
Таким чином,
саме комунікативна одиниця, що підлягає засвоєнню на уроці, визначає набір і
черговість звуків для введення та тренування, а імітативно-ігрові технології
сприяють формуванню в учнів усіх компонентів фонологічної компетенції, а саме:
ритму, наголосу та інтонації.
Принцип міжпредметності реалізується
при виконанні учнем завдань у робочому зошиті, де запропоновано домалювати
героїв, розмалювати їх, вирізати та зробити власну іграшку, яку вони будуть
представляти на уроці, драматизуючи власну казку. Усі завдання робочого зошита
сприяють розвитку самостійної навчальної діяльності, вимагають від учнів
творчого індивідуального підходу до їхнього виконання.
Отже, І півріччя закінчується засвоєнням усієї
звукової системи англійської мови і комунікативних одиниць, зумовлених
тематикою ситуативного спілкування особистісної сфери («Я», «Мій друг»,
«Сім’я», «Іграшки»).
У ІІ-му
півріччі продовжується формування мовленнєвих умінь за темами публічної та
освітньої сфер спілкування з основним акцентом на вивченні звуко-літерних
співвідношень. Засвоєння даних співвідношень не буде викликати труднощів у
дітей, тому що вони вже знайомі зі звуками іноземної мови. Новим буде
порівняння звука та літери з одного боку, і порівняння літер іноземної та
української мов. До цього часу учні 1-го класу вже знають букви рідної мови і
вміють читати, тому засвоєння літер іноземної мови буде значно легшим. Тут
також будуть доцільними комунікативно-ігрові технології, за допомогою яких учні
не тільки засвоюють усі букви алфавіту, але й відтворюють графічні образи
літер, коротких слів, частина з яких уже була засвоєна раніше.
Закінчується 1-й рік навчання святом Букваря, на
якому учні демонструють отримані знання, уміння і навички в усній формі, на
основі комунікативних завдань.
2-й рік вивчення іноземної
мови передбачає не тільки більшу
кількість годин, відведених на її вивчення, але й збільшення тем ситуативного
спілкування, особливо в публічній сфері (короткі відомості про своє місце, пори
року, екскурсії). Сфери спілкування, з якими учні познайомилися в 1-му класі,
отримують поширене тлумачення, наприклад, до представлення членів сім’ї
додається їх вік, описання зовнішності, до характеристики друзів додається опис
їхнього одягу, улюблених іграшок, захоплення.
Комунікативно-мовленнєвий
розвиток учня 2-го класу продовжується в усній формі спілкування, тобто учень
повинен навчитися сприймати і розуміти іноземну мову на слух і відповідно на
неї реагувати. У цьому віці діти легко сприймають почуте, без труднощів
розуміють на слух не тільки окремі слова, але й
цілі комунікативні одиниці, об’ємні мовні відрізки, тому навчання
аудіювання – розуміння мови, що сприймається на слух є невід’ємним компонентом
навчання комунікації. Воно складається з уміння диференціювати звуки, що
сприймаються, інтегрувати їх в смислові комплекси, утримувати їх у пам’яті під
час слухання, здійснювати можливе прогнозування і, виходячи із ситуації
спілкування, розуміти отриману інформацію. Саме через аудіювання відбувається
засвоєння мовленнєвої сторони мови, що значно полегшує оволодіння говорінням.
Матеріалом для слухання у 2-му класі слугує не тільки жива мова вчителя на
уроці, але й аудіозаписи дитячих віршиків, пісень, римівок, мікродіалогів,
міні-розповідей.
У 2-му класі
розглядається цілеспрямована робота з читанням в 2-х напрямах – навчання
техніки читання (читання вголос) та читання
про себе J, оскільки в 1-му класі діти вже засвоїли англійський алфавіт, оволоділи
елементарними знаннями про звуко-літерні співвідношення. Дитина починає
усвідомлювати важливість мнемічної задачі для засвоєння навчального матеріалу,
поданого вчителем. У цьому віці відбувається інтенсивне формування прийомів
запам’ятовування, тому при формуванні вмінь читання необхідно використовувати
прийоми активізації асоціативної пам’яті учнів, спроможних «зачепити» емоційну
та інтелектуальну сфери дітей, посилити чуттєву основу їхнього сприймання і допомогти їм більш яскраво закарбувати в
пам’яті правила читання.
Навчання
читання про себе іншомовних текстів покликано вирішувати певні комунікативні
задачі, тому, починаючи з молодшої школи, слід навчати комунікативному читанню
в послідовності: від комунікації – до читання і від читання – до комунікації.
Перед тим, як діти перейдуть до читання написів під малюнками, загадок, віршів,
міні-розповідей, вони повинні будуть виконати нескладні комунікативні завдання:
відповісти на питання учителя, сказати 1-2 речення про героїв, описати їхню
зовнішність, припустити їх улюблений вид заняття і т.д. Комунікативні завдання
після читання тексту вимагають від учня поширеної відповіді на питання, виразу
за опорами (ключовими словами, малюнками).
Навчання
читання на комунікативній основі реалізують закладений у концепції інтегративний підхід, коли мовний і мовленнєвий
матеріал, що вивчається, проходить через 3 основних аналізатори – слуховий,
зоровий та моторний. Четвертий – динамічний аналізатор - додається під час
навчання письма і тим самим остаточно закінчують формування мовних навичок та
мовленнєвих вмінь.
Учні 2-го класу засвоюють навички техніки письма –
графіки та орфографії.
Саме у 2-му класі закладаються основи грамотного
письма. Навчання письмового мовлення як самостійного виду мовленнєвої
діяльності починається у 3-му класі і продовжується до закінчення початкової
школи.
До закінчення навчання в початковій школі учень повинен
навчитися не тільки грамотно скопіювати текст англійською мовою за дотриманням
прийнятих норм графіки та орфографії, але й вставляти в нього слова та
словосполучення згідно з навчальною ситуацією, а також самостійно писати
листівку, повідомлення.
В 3-4 класах значно ускладнюється
тематика мовного та мовленнєвого матеріалу для говоріння. Крім невербальних моделей
комунікативної поведінки, діти будуть уживати емоційно-забарвлені комунікативні
одиниці розмовної мови, характерні носіям мови, які вони вивчили завдяки
використанню автентичних прикладів іноземної мови (народні наспіви,
дитяча поезія, казки, оповідання тощо), та які вони будуть уживати під час
відтворення власних діалогів, що моделюють реальне спілкування.
У 3-4 класах
доцільно застосовувати ситуації, побудовані за принципом діалогу культур, а
саме: ситуацій - уявних подорожей до визначних місць країни, мова якої
вивчається, ситуацій-обміну думками, пов’язаних з обговоренням отриманих знань
про національні реалії іншої та своєї культури, наприклад, про реалії шкільного
життя, національні та родинні свята, світу дитячих захоплень тощо.
На відміну від 1 і 2 класів, в 3-4 класах
збільшується доля самостійної роботи учня над мовним та мовленнєвим матеріалом,
що дозволяє молодшим школярам реалізувати свої творчі здібності. Особливої уваги заслуговує
проектна робота як різновид творчої групової роботи молодших школярів.
Завдання-проекти мають допомагати дітям під керівництвом учителя, а далі і
самостійно створювати зміст своєї навчальної діяльності і засвоювати його в
ході підготовки й захисту кінцевого продукту обраного проекту: колажу, альбому,
сторінки з книги, постеру і т.д.
Більш
успішному засвоєнню іноземної мови та формуванню особистості учня сприяє
підключення його емоційної сфери до процесу навчання. Оскільки метою уроку
англійської мови є формування іншомовної комунікативної компетентності, то
робота з розвитку емоційного інтелекту учнів ведеться опосередковано, поєднуючи
вивчення мови та засвоєння емоційних компетенцій. Вона повинна охоплювати всі
рівні діяльності вчителя (планування уроків, оформлення кабінету, відбір
навчального матеріалу та вправ тощо) та більшість етапів уроку.
Учнів слід
навчати розумінню різних аспектів невербальної поведінки (мови тіла, жестів,
міміки тощо) та використанню цих невербальних засобів вираження емоцій. Слід
звертати увагу на тембр голосу, швидкість мовлення та інтонаційні зразки.
Необхідно дотримуватися толерантної атмосфери під час виконання завдань в парах
і групах; формувати в учнів здатність бачити різні способи вирішення однієї і
тієї ж навчальної задачі.
Під час
виконання комунікативних вправ на різних етапах уроку та відповідно до
навчальної ситуації учитель має заохочувати учнів до бажання ділитися
інформацією особистого характеру з іншими людьми, моделювати свою реакцію на
натяки та слова інших людей, пропонувати свою допомогу та підтримку, реагувати
позитивно чи негативно, демонструвати своє вміння слухати, розуміти та
співчувати, виявляти власну участь, згоду, захоплення тощо. З цією метою учнів
необхідно навчати чітко формулювати твердження,
що описують їхні емоції та відчуття,
висловлювати побажання, говорити про те , що для них важливо та цікаво,
виявляти інтерес до співрозмовника, отримувати задоволення від спілкування,
позитивно реагувати на важливі для співрозмовника події, уважно та активно
слухати, уміти ставити питання та заглиблюватися в деталі.
Для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель може залучати додаткові засоби (аудіо/відео записи,
дидактичні копіювальні матеріали, електронні носії інформації тощо) та активно
використовувати такі види навчальної діяльності учнів на уроці, як: розучування
та відтворювання пісень, музичних римівок, лічилок, віршів, епізодів
мультфільмів, адаптованих до умов навчання. Це
не тільки урізноманітнить навчальний процес, а й сприятиме підвищенню його
ефективності, дозволить індивідуалізувати та диференціювати навчальну
діяльність учнів відповідно до їхніх особистісних рис, здібностей та рівнів
навченості.
Доцільно активніше впроваджувати у практику школи навчальні інтернет-ресурси, які збагачують
соціокультурну компетенцію учнів, знімають психологічний бар’єр перед вивченням
іноземної мови, розвивають соціальні й особистісні якості школярів: упевненість
у собі і здатність працювати в колективі, а також показують результативність
навчання через установлення міжкультурних зв’язків у віртуальному просторі.
Можливості використання Інтернет-ресурсів не повинна обмежуватися розташуванням
закладу чи його статусом.
Усе це
сприятиме реалізації одного з провідних завдань середньої школи – навчати учнів
успіху, у нашому випадку – вивчення і використання іноземної мови у
міжкультурному спілкуванні.
Навчальні програми не встановлюють порядок (послідовність) вивчення
предметної тематики у рамках навчального року, а лише вказують на зміст,
вивчення котрого є об’єктом тематичного контролю та оцінювання у рамках
семестрового і підсумкового контролю.
Програми з іноземних мов мають
наскрізний характер та представлені в єдиній системі, в діяльнісній
термінології з чітко вираженою кореляцією між класами.
Звертаємо увагу на те, що у загальноосвітніх
навчальних закладах можe використовуватися лише те навчально-методичне
забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.
Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і
науки України та оприлюднюється через «Інформаційний збірник Міністерства
освіти і науки України». Із зазначеним переліком можна буде ознайомитися на
сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua
З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних
мов, зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш
детально ознайомитись із основними положеннями цього документа можна на сайтах:
http://www.coe.int; www.britishcouncil.org.ua; www.goethe.de/kiev
No comments:
Post a Comment